Заставнівська центральна районна бібліотека

ДО 125 РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОСТАПА ВИШНІ

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА

Павло Михайлович Губенко (Остап Вишня) народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї. Закінчив початкову, потім двокласну шкфолу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Київській військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907) працював фельдшером — спочатку в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і 1917 вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.

Перший надрукований твір Остапа Вишні — "Демократичні реформи Денікіна" — побачив світ за підписом "П. Грунський" у Кам'янці-Подільському в газеті "Народна воля" 2 листопада 1919.

В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети "Вісті ВУЦВК", розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в "Селянській правді" під фейлетоном "Чудака, їй-богу!".

1934 гуморист був звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на товарища Постишева під час жовтневої демонстрації, і незаконно репресований. Зміг повернутись до літературноі праці лише 1944. Вишню перекидають просто із арештантського барака на Печорі в письменницький кабінет у Києві. Він мусив своїми гуморесками спростовувати наклепи "націоналістів", нібито улюбленця цілої України — Вишню — закатувала Москва, і висміяти "буржуазних націоналістів" та насамперед УПА. Так у 1945—1946 з'явилась "Самостійна дірка" Остапа Вишні — голос гумориста з могили. "Буржуазні націоналісти" й повстанці привітали воскресіння Остапа Вишні, частину заслуги в якому цілком слушно приписали і собі, та подякували гумористові, що він першим у широкій радянській пресі поінформував світ, що УПА ще й досі живе і бореться.

Могила Остапа Вишні на Байковому кладовищі в Києві.Першим твором, що знаменував повернення письменника до літературноі праці, стала "Зенітка". Звичайно, цей, другий і останній період творчості, був далеко не простим для Павла Михайловича. Можливо саме для того, щоб приховати свою справжню сатиру, він відточує образ героя-оповідача, мудрого, дотепного, занозистого часом, але... сумного.

Було якесь нерушиме порозуміння між Остапом Вишнею і мільйонами його читачів. Мов воду крізь сито, спускали вони все, що було в "усмішках" Вишні для цензури й диктатури, а собі брали зернятка сміху, який завше давав свіжий віддих у задушливій атмосфері загального рабства. Як у 20-тих роках селяни не брали серйозно його слів про куркулів, так у 40-х роках повстанці не брали серйозно його слів про "націоналістичних запроданців", а сміялися, читаючи його "самостійну дірку", бо ж вона була символом "самостійности" УРСР під московським чоботом.

Остап Вишня провадив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань "Плуг" і "Гарт", в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу "Червоний перець" (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників. Після війни Остап Вишня став членом редколегіі журналу "Перець" і активним його співпрацівником.

З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Його знайомі оповідають, що він рятував своїх товаришів матеріально і гумором в підвалах ЧК, де він сидів десь із кінця 1919 до весни 1921; і в тюрмі НКВС у Харкові, де він сидів з 26 грудня 1933 до весни 1934, і в концтаборі на Печорі 1934—1943 pp. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми — забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості.

У 1955 був реабілітований судовими органами. Невдовзі, 28 вересня 1956 — смерть, що постійно чатувала на нього на півночі, наздогнала.

Творчість У своїй творах Остап Вишня найбільше атакував слабкості свої, своїх земляків, вважаючи, за Гоголем, що "кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися". Особливо нещадно висміював Вишня слабість в українців інстинкту громадської і національної єдності, їхню інертність, всі ті анахронічні риси в психології та мисленні українця, що так дорого обійшлись і обходяться Україні.

Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр — усмішка.

Усмішка — це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч "фейлетон" уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово "усмішка" нашіше від "фейлетону". Автор "Вишневих усмішок" освоює і далі розвиває традиції вітчизняної та світової сатиричної літератури й народної творчості. Передусім традиції класиків (Гоголя і Шевченка, Щедріна і Франка, Мартовича і Чехова).

Твори

• Остап ВишняЗенітка (1944)
• Бекас (1945)
• Вальдшнеп (1945)
• Ведмідь (1945)
• Лисиця (1945)
• Вовк (1945)
• Заєць (1945)
• Ленінград і ленінградці (1945)
• Дика гуска (1946)
• Дика коза (1946)
• Перепілка (1946)
• Лось (1946)
• Дикий кабан, або вепр (1946)
• Дрохва (1946)
• Екіпіровка мисливця (1947)
• Дилда (1948)
• З крякухою на озері (1948)
• У ніч під Новий Рік (1950)
• Короп (1951)
• Лебідь (1951)
• Фазани (1952)
• Отак і пишу (1954)
• Перший диктант (1955)
• Щука (1956)
• Збірка "Мисливські усмішки" (1956)

  ---

  Пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку  творів великого поета, котрі ви можете знайти в нашій бібліотеці

ISBN: 978-966-338-664-5
Рік видання: 2009
Видавництво: БАО
Серія: Тематичні картки

Читачам пропонується збірка творів вітчизняного майстар гумору - Павла Михайловича Губенка, відомого під псевдонімом остап Вишня. До книги увійшли "Мисливські усмішки" та інші оповідання письменника. Ім властиві не лише народна дотепність і колоритна мова, а й справді поетичне відтворення природи, що виховує у читачів любов до рідного краю.

Здоровий гумор та нищівна сатира роблять ці твори надзвичайно актуальними.

Видання розраховане на широкий загал шанувальників вітчизняної літератури.

Українською мовою.

Обкладинка: тверда палітурка

Формат: 128x198 мм

Кількість сторінок: 384

Видавець: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", Харків

"Твори Павла Губенка, відомого під псевдонімом Остап Вишня, знали навіть неписьменні. Попри мільйонні наклади – а може, саме через народну популярність – українського автора було репресовано. У радянські часи значну частину його "усмішок" було заборонено чи понівечено редакторами від влади, які вбачали в цих сплавах фейлетону та гуморески "злочинні" заклики до динамічного розвитку нації...

Ексклюзивне видання вперше пропонує повні авторські тексти "Вишневих усмішок", які вже стали класикою вітчизняної літератури. До збірки увійшли як заборонені за радянських часів оповідання, так і відомі твори у повному обсязі – без скорочень та змін. Книжку адресовано усім шанувальникам таланту відомого письменника, а також школярам, студентам і викладачам."

Остап Вишня "Усмішки"

Видавництво "Дніпро", Київ, 2001р.

ISBN 966-578-033-6

В оформленні використані фрагменти робіт Валентина Литвиненка.

До видання ввійшли усмішки, фейлетони, гуморески остапа Вишні (Губенка Павла Михайловича, 1889-1956), написані в різні роки життя.

Відомий український сатирик і гуморист порушував у них важливі питання соціального і політичного життя.