Головна » 2017 » Вересень » 22 » ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК
08:15
ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК

Книга в моєму житті

Буджак Валентина Іванівна

вчитель історії

Товтрівської ЗОШ І-ІІІст.

       З тих пір як я навчилася читати, книга стала моїм найкращим другом, а ще чу­довим порадником та справжнім помічником. Пригадую як вперше, ще будучи зовсім юною, прийшла в сільську бібліотеку - дім, де за моїм уявленням воістину жила Книга. Я навмисно пишу Книга з великої букви, для того щоб стало зрозуміло з яким трепетним почуттям я до неї відносилася. Ніде і ні від кого в своєму сільському дитинстві я не знаходила і не чула так багато цікавої інфор­мації, яку давали мені книги. Бібліотека була для мене тією тихою гаванню в якій знайшли прихисток від сірої буденності і одноманітності міліони цікавих думок незнайомих мені людей, письменників і поетів, тисячі фантастичних історій і сотні нерозгаданих таємниць. А бібліотекар для мене, малої дитини, тоді взагалі здавався мало не чарівником, адже він безпомилково знав де знаходяться книга найкращих у світі казок чи веселих віршів, цікавих оповідань чи захопливих пригод. І я страшенно заздрила йому,адже він міг цілими днями, так мені тоді здавалося, читати книга і дізнаватися дуже багато цікавих речей, не витрачаючи час ні на що інше. І тільки будучи вже дорослою я зрозуміла, що професія бібліотекаря, як і кожна професія взагалі, вимагає чимало зусиль і знань, а ще це клопітка робота над собою, це постійний розвиток у собі вміння зацікавити читача так, щоб спілкування з книгою стало необхідністю його життя.

    Народна мудрість каже, що людина без книги, як риба без води. Аналізуючи вплив книги на моє власне життя, на процес становлення мене, як особистості я, будучи вже дорослою, з впевненістю можу сказати, що це дійсно так. І, напевно, дуже багато людей вважає так само, принаймні, хотілося б так думати.

   Адже саме книга відкрила для мене чарівний світ казки, де добро завжди перемагає зло, тим самим ще з юних літ вселяючи в мене оптимістичне ставлення до життя і віру в чудове майбутнє. Образи добрих і мужніх лицарів, які готові були віддати життя за прекрасних дам, формували мій власний ідеал коханої людини в моєму житті. Мудрі правителі, які любили і дбали про свій народ і справжні герої, які не жаліли свого життя, захищаючи рідну Вітчизну. Ось на та­ких справжніх і незмінних цінностях я виростала разом з книгою. Ціле море знань, глибокий океан історії і безкінечний всесвіт людських почуттів - це світ, який во­на для мене відкрила.

    І хоча світ не завжди був лагідним до мене і життя часто ставило підніжки, а найкращі друзі забували у першу ж скрутну хвилину, я все-таки вірила, що все бу­де добре і зло обов’язково буде покарано і як не дивно з часом все й справді става­ло саме так. Можливо, тому що я дуже вірила в силу добра. І якщо кажуть, що всі ми родом з дитинства, то моє дитинство виростало на добрих книгах.

    Я категорично проти того, щоб дитина черпала знання виключно з сучасних мультфільмів, формуючи на їх основі відповідне ставлення до життя. Адже більшість мультфільмів, які транслюються на наших телеекранах, сповнені жор- сто кості і агресії, а більшість образів екранних героїв не відповідають віку дитини і особливостям дитячої психології. Я переконана, що саме на сучасних мультфільмах у дитини формується нездоровий інтерес до дорослого життя, повна дег­радація моральних цінностей і в результаті неправильний вибір життєвих орієнтирів. Тішить тільки те, що є ще й хороші мультфільми, але їх ка жаль дуже мало. Але і хороші і погані мультфільми не дають дитині можливості включити при їх перегляді уяву, не заохочують мислення, на відміну від книг. Такі фільми роблять дитину просто пасивним глядачем, спостерігачем, який не має навіть часу зрозуміти, як він сам сприймає екранних героїв.

    Давно помічено, що в дітей, які багато читають, краще розвинена пам'ять і уява, вони інтелектуально розвиненіші за своїх не читаючих ровесників. Тож я вважаю, що роль книги в житті людини безперечно надзвичайно велика. Адже саме книга здатна виховувати розумну, освічену, високоморальну особистість. То можливо, що й втрачаємо ми нашу молодь, тому що не хочуть вони читати чи просто не ма­ть такої звички? А кого ж вони наслідують найбільше? Так, саме нас, дорослих. А чи в багатьох з нас є така звичка?

    Тож, на мою думку, бібліотека є одним з духовних центрів розвитку особистості, а книга незамінним помічником у правильному вихованні підростаючого по­коління.

   Закінчити хочу словами Василя Сухомлинського «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжуєть­ся для того, щоб залишити по собі слід вічний.» А від себе хотілося б ще додати, що слід цей потрібно зробити на правильній дорозі і книги, хороші книги, можуть стати вірним і надійним провідником в гущавині оманливих почуттів, необдума­них вчинків, чужих і власних помилок.

 

 

 

 

Переглядів: 351 | Додав: sashadjua
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]