Заставнівська центральна районна бібліотека

«БУКОВА ЗЕМЛЯ» МАРІЇ МАТІОС

ГОРТАЄМО СТОРІНКИ НОВОЇ КНИГИ

         «… Хтозна… може, на зорі започаткування світу Бог і справді мав намір виокремити на всій землі особливий куточок – і тому створив густонаселений живою природою справжній рай, в надії, що навіть Його безсмертна душа таки коли-неколи, а все ж таки відпрошуватимуться усамітнюватися і перепочивати від безконечних своїх робіт. І не будь-куди, а туди, де перша осіння паморозь лягає на втомлені буроземи вже посеред вересня і підводиться з них лишень у вистиглому травні; де залізне дерево – тис – без заздрощів і ревнощів ділиться скупою землею й ощадним сонцем із буками та смереками, даючи притулок у своїх затінях чорнильно-білим дзвіночкам клокички і ожилій, ніби зі сну, лунарії; де ключ-трава з дивними – півмісяцем – листками мирно сусідить із зозулиними слізьми і безлистою орхідеєю. І якби у хвилину короткочасного зворушення, а чи раптової скрути Бог і справді раптом наважився діткнутися своїми безсмертними стопами клаптя гористої і лісистої округи, то, втомлений чи розчулений, Він ступав би Буквою Землею у винятково ексклюзивному ореолі тутешнього голосистого птаства…

         … Бо поки світ із чиєїсь вини чи згоди колись-таки піде догори коренем, ревізуючи плани вселенського розуму, Бог у хвилини свого торжества міг би натішитись гармонією, створеною Ним же і поки ще ніким остаточно не спаскудженою... на Буковій Землі буйно усе росте і безустанно множиться, і як жменька тамтешнього люду у поті чола примножує Його багатства та множить нові промисли і ремесла, отоді Бог без вагання та сумнівів відкрив усі земні шлюзи для людської праці і благодаті.

А потому, наче із рогу достатку, з Божої волі Земля Буків почала наповнюватися різними і всякими умільцями…

 І в кожного з них була своя історія життя і смерті…»

         Так ніжно оспівує, змальовує велич Буковинського краю неповторною лексичною розкішшю і гуцульським чаром  провідна українська письменниця, наша краянка Марія Матіос у новому «романі-панорамі завдовжки у 225 років» – «Букова Земля», що побачила світ у Київському видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА 2019 року.

         Ще у 2014 році М. Матіос писала: «Ніщо мене не надихає так на творчість і на думку, як рельєфи моїх зелено-синіх гір та історія мого краю. Подеколи думаю, що не маю права постаріти доти, доки не напишу ту книжку про Буковину, що мучить мене ось уже добрий десяток літ. Усією дотеперішньою творчістю я тільки підбиралася до найголовнішої своєї книжки». До речі, авторка працювала над книгою «Букова Земля» упродовж  дев’яти років – це колосальне видання обсягом 928 сторінок.

         М. Матіос стала переможницею ХХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Сучасна українська проза». Коментуючи цю відзнаку, видавець Іван Малкович «Букову Землю» оцінив дуже високо. «Романом-панорама», який охоплює життя п’яти буковинських сімей упродовж 225 років – від кінця XVIII століття до наших днів – 2014 року, пропущена через перехрестя історії п’яти родин  різного суспільного рівня та статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов’язаних з Буковиною. Його героями стали люди різного статусу – землероби, скотарі, воїнами, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Географія подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук – до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням цього класичного роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року.

         Марія Матіос переплела в новій своїй книжці долі людей настільки різними барвами і кольорами, що вони виходять далеко за регіональні межі локальної історії Буковини, України. Це дійсно історичний роман європейського масштабу.

     Все найголовніше  і найсуттєвіше з тих історичних знань, які увібрала в себе М.Матіос із розповідей, переказів, особистих спілкувань – вилилось на сторінках нового роману-панорами. Доробок багатьох поколінь, які десятиліттями накопичували історичні знання.

       Книга настільки захоплює, вражає, що ти починаєш по новому, по особливому розуміти й сприймати всі ті події в нашому краї. Повірте, – цей роман не залишить нікого байдужим.  

Так, нелегко читати …

«…Таки потиснули в ці дні москаля, який у жовтні 1914 року удруге  з початку війни окупував Чернівці і пробував через  Карпати пробитися в Угорщину. Та на засніжених гірських перевалах спинила їх цісарська армія Балтіна-Пфлянцера, а з другого боку, на найвищих і мало прохідних карпатських схилах спинили ворога гуцули – оці невломні «тірольці зі Сходу» в червоних гачах, залишивши при тому не одну голову своїх побратимів біля Якобен і Местиканешт…

         …Лиш подумайте собі, приятелі, що народи двигають цей величезний тягар на своїх плечах терпеливо і терпеливо чекають кінця цій різні. Не знаю, браття, що скажуть потомки про наші часи? Що у двадцятім віці було скілько звірства в ніби-то культурних вже народів? То після цього чи насправді вони культурні, як себе вважають? І будуть народи потому тільки рахувати, що скільки-то і скільки-то мільярдів коштувала ця війна. І навіть, коли порахують до одного загиблих, ніхто не порахує страждань кожного, кому вдасться пережити цю війну… Хіба не так, приятелі?...

         …Коли москальське військо вдруге зайшло у Чернівці, воно хотіло усім показати, як їх сюди дуже кликали наші люди і як на них наші люди  нетерпенно чекали. Росія будь що хотіла роздзвонити про це в газетах по всьому світу. Але в першу окупацію москалі так наслідили у Чернівцях контрибуцією, заручниками, грабежем і насильствами, що самі здогадувалися: Чернівецькі люди не будуть їм раді у ще одній окупації…

         …Де ти чув, щоби грабіжник спочатку прийшов у твою хату, обікрав і спалив господарку, нагупав тебе по плечах, зґвалтував твою жінку і збезчестив твоїх доньок, а потому під гуркіт своїх канон ще й дав безоплатно кавалок города або лісу, який не є твоїм, а є чиєюсь власністю?... Ти чув десь таке?... Ворог приходить плюндрувати тобою зароблене, а не для того, щоби робити подарунки. Найлегше дурити людей, які завжди сподіваються на когось чужого і нібито доброго, а не розраховують на самих себе. Ніхто не дбає в людину, окрім неї самої…».

         Нажаль, нині і ми знаємо, що таке війна, смерть від поранення, що таке втрата частини території, що таке перекроювання кордонів нашої держави. Сторінки роману-панорами «Букова Земля» тісно переплітаються зі сторінками історії нашого сьогодення – літо, 2014 рік зі Станиці Луганської…

Читається книга нелегко, але нікого, повірте, нікого не залишить байдужим. А читати її потрібно, потрібно знати  свою історію, адже на знанні історії рідного краю, свого минулого, збереженні і пошануванні предківщини виховується повага до свого народу, гартується національний патріотизм та самосвідомість, зростає духовний і культурний рівень.

Впевнена, як тільки будуть зняті карантинні обмеження, і бібліотеки будуть обслуговувати своїх відвідувачів, «Букова Земля» знайде дорогу до свого читача, і їх буде чимало.

Директор ЦРБ                                                                  Л.Стасюк