Заставнівська центральна районна бібліотека

Заставна

За ставами недалечко

(Це було давним-давно)

Загубилося містечко,

Ніби писанка, воно.

 

У зеленім шумовинні,

У мереживі садів,

У тополях і калині,

Між каштанів і дубів.

 

Та ще верби кучеряві

Уквітчали скрізь його,

Ні в якісінькій уяві

Не відтворите цього.

 

І стоять могили давні,

Як надійні вартові,

"Спокій містові Заставні!",

В них девіз на хоругві.

 

Загубилося містечко,

Заблукало у степах,

За ставами недалечко

Утопилося в хлібах.

(В.Піцек)

 

 

ЗАСТАВНА

З вершини скіфської могили,

Над водним плесом голубим,

Понад ставком видніють схили

Там моє місто, рідний дім.

 

Хто перший вибрав дивне місце

Хотів би знати я тепер.

Його ім'я, на жаль, безвісне,

Бо час нестримний все зітер.

 

Я знаю свідка — лиш могилу,

Що пам'ятає, як жили

Далекі пращури, як силу,

І честь, і гідність берегли.

 

З усіх сторін, з усього світу

Навала хвилями ішла

На землю цю, слізьми политу,

Неволю, злидні, глум несла.

 

Татари, німці і румуни

Ішли непрохані до нас,

Та не зломили, бо не згине,

Хто взнав свободу, хоч би раз.

(Ю.А. Кушнір)

 

ЗАСТАВНІВСЬКІ КАШТАНИ

 

У квітучо-земному травні,

Що веснянку веде між людьми,

Спалахнули свічки у Заставні,

Закуріли молочні дими.

 

Це каштани, мов легіні славні,

Величаво застигли у сні,

А в садах, в нашій рідній Заставні,

Заспівали птахи голосні.

 

Обціловує ранок всі квіти,

Прохолодою пестить красу,

Одягає деревам на віти,

Як намисто, прозору росу.

 

Наше місто прибралося миле

В оксамит і яскраві стрічки,

А каштани усі засвітили

Білосніжні й рожеві свічки.

 (В.Піцек)