Головна » Статті » Статті

Вірші з Північної Буковини

Віктор Альохін



Тобі, а не їй
А ти летиш в дивний світ,пташкою ранньою
Там,продається любов,як повія
Всі кажуть,надія,вмирає останньою
Насправді ж,першою,гине ця мрія.

Особливо тоді,коли їй дуже смішно
Коли їй приємно,а тебе душить біль
Цілує вона,та здається це грішно
Коли ти цілуєш,смакуючи сіль.

Відкриєш до серця широку дорогу
Відчуєш стукіт,кроків її
Та вона,не залишиться в ньому надовго
Нахабно всміхаючись в очі твої.

Піде в собі впевнена,п'яна від сліз
Якими ти платиш їй за турботу
Її на руках,ти б додому приніс
А впав на коліна,обійнявши скорботу.

Ти довірився долі,плекаючи мрію
Згорівши сміттям на пекучім вогні
Ти сказав сам собі: я в серці зігрію
Це відчуття,що потрібне мені.

Сльози напишуть на обличчі твоєму
Назву кохання,яке цінував
Схожа любов на підлу гієну
Серце якій,ти в зуби віддав.

Вона тобі каже,що ти її ночі
Вона тобі каже,що не може без тебе
А сама вже давно,плює тобі в очі
Сама лишень думає тільки про себе.

Та нехай вона згине,всеодно все минеться
Хоч і кров твою п"є,всеодно не нап'ється
І коли ти помреш,на могилі твоїй
Квіти розквітнуть тобі,а не їй.
(Віктор Альохін

http://synthenoise.mylivepage.ru)

Ніч в негативі.

Вона в обіймах твоїх,тихо,жалібно плаче

Бо втрачає тебе,бо не хоче забути
Ти не вперше кидаєш лід на серце гаряче
На беззахистне серце,що так легко здобути.

 

Що вдалося тобі,вже не вдасться нікому

Ти був перший під ким вона очі закрила
Ти єдиний,хто з нею,породжував втому
Ти останній,кого вона в собі втопила.


Поглянь,що ти робиш,і що робить вона

Фрагмент епізоду "вічної муки"
Зображена в ньому тортура одна
Її тканина жива,а на ній твої руки.

Повзає зрада по тілі спітнілому

Він це назвав "болем долі сумної"
А під нею завіт,червоним по білому
Одна для одного,один для одної.

Говориш "кохаю",хоча не кохаєш
Для тебе кохання,це ніч в негативі
Що це за термін,ти навіть не знаєш
Твою тупість приховують вії красиві.

Де ж ті слова?Що ти раніше казав
Чому в них не чути вже ноти веселі
Втрачаючи совість,що втратив не знав
Не вода,а пісок ти для неї в пустелі.

На грудях твоїх лежить її голова
Образи твої,нею зараз забуті
І ти знову образив,сказавши слова
Без інтонацій і пояснення суті.

Що їй робити коли ти підеш
Вона вже не вірить в легенди Ісуса
Розвага скінчилась,ти другу знайдеш
Фатальна для неї огидна спокуса.

Мить насолоди не повернеш назад
Так і не взнав ти безцінних речей
На пам’ять не взяти німий водоспад
Який вона дарить з бездонних очей.

Марить тобою тендітне створіння
Контур її покривається цвітом
Надто вже рано,рубаєш коріння
Тінь її зникне,спалена літом.

Правила твої і ти гру починаєш
Поразку її,час скоро забуде
Сьогодні ти виграв,а завтра програєш
Коли її поруч,з тобою не буде.

Ти для неї як бог,як ікони на стінах
Бо коли ви удвох,вона завжди на колінах
Вона,все,що мала,тобі берегла
І за тебе віддала,все,що змогла.

(Віктор Альохін

http://synthenoise.mylivepage.ru)


Он и она

Ему было холодно, но он её ждал
Он только что,
её потерял
Она оказалась иллюзией сна
Сон и безсонница,
он и она.

Сложным бывает только простое
Бог подарил им счастье земное
Но он и она,
хотели иного
Он жил для неё,
а она для другого.

Радость бывает разной на свете
От радости плачут и смеются как дети
Смеясь,
выпивают слёзы до дна
Когда он тихо плакал,
смеялась она.

(Віктор Альохін

http://synthenoise.mylivepage.ru)

Категорія: Статті | Додав: sashadjua (24.01.2010)
Переглядів: 1054
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]