Тобі,
а не їй
А ти летиш в дивний світ,пташкою ранньою
Там,продається любов,як повія
Всі кажуть,надія,вмирає останньою
Насправді ж,першою,гине ця мрія.
Особливо тоді,коли їй дуже смішно
Коли їй приємно,а тебе душить біль
Цілує вона,та здається це грішно
Коли ти цілуєш,смакуючи сіль.
Відкриєш до серця широку дорогу
Відчуєш стукіт,кроків її
Та вона,не залишиться в ньому надовго
Нахабно всміхаючись в очі твої.
Піде в собі впевнена,п'яна від сліз
Якими ти платиш їй за турботу
Її на руках,ти б додому приніс
А впав на коліна,обійнявши скорботу.
Ти довірився долі,плекаючи мрію
Згорівши сміттям на пекучім вогні
Ти сказав сам собі: я в серці зігрію
Це відчуття,що потрібне мені.
Сльози напишуть на обличчі твоєму
Назву кохання,яке цінував
Схожа любов на підлу гієну
Серце якій,ти в зуби віддав.
Вона тобі каже,що ти її ночі
Вона тобі каже,що не може без тебе
А сама вже давно,плює тобі в очі
Сама лишень думає тільки про себе.
Та нехай вона згине,всеодно все минеться
Хоч і кров твою п"є,всеодно не нап'ється
І коли ти помреш,на могилі твоїй
Квіти розквітнуть тобі,а не їй. (Віктор Альохін