Заставнівська центральна районна бібліотека

ХРОНІКА   НАЙВАЖЛИВІШИХ   ПОДІЙ  

В   МІСТІ   ЗАСТАВНІ

1589 р. – Перша згадка про місто, яке в історичних джерелах згадується у тогочасній грамоті.

1637 р. – Половина Заставни була продана пану Юрашковичу за 500 срібних талерів, друга половина – Матіяшу.

1730 р. – битва під Заставною. Російські війська під командуванням Мініха, під час походу на Хотин, розбили турецькі і татарські війська.

1782 р. – Заставна стала власністю пана Туркула. В селі тоді налічувалося 106 дворів, 1035 жителів.

1836 р. – З 331 двору 31 не мав землі, а з 300, що володіли землею, 130 не мали робочої худоби. У селі було 27 заможних господарів.

1837 р. – Згідно з укладеною угодою з поміщиком, селянин зобов’язаний був давати йому певну кількість курей, яєць тощо. З квітня по листопад селянин відробляв зі своїм тяговим інвентарем 70 днів панщини, причому, 24 з них ненормовані – від зорі до зорі.

1844 р. – Відкрито українську початкову школу для хлопчиків.

1848 р. – Ліквідація кріпацтва. Безземельних – 248 дворів, що становило близько половини усіх селянських дворів.

1850 р. – Відкрито олійню з кінним приводом, дещо пізніше – водяний млин.

1865 р. -  Народився Микола Іванович Івасюк, який став відомим українським художником, автором картин «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Богун під Берестечком»  та багатьох інших.

1866 р. – У Заставні 2622 жителі, 41 дитина відвідує школу.

1901-1964 рр. – У Заставні творив самобутній різьбяр Дмитро Юрчук.

1902 р. – Відкрито школу для дівчаток із заможних родин.

1905 р. – Село Заставна стає центром повіту.

1910 р. – У Заставні налічується 84 ремісники, 137 торговців.

1911 р. – Створена філія товариства «Руська бесіда» і музично-хорове товариство «Заставнівський Боян».

1913 р. – Масова еміграція до Канади. Емігрувало 304 чол.

Жовтень, 1918 р. – Створена революційна рада. Скликання народного віча за возз’єднання з Україною.

Листопад, 1918 р. – Окупація Заставни військами боярської Румунії.

1921 р. – У Заставні діяв стан облоги румунськими військами  і жандармами. Населення позбавили елементарних прав. З вечора до ранку заборонялося виходити на вулиці.

1923 р. – Селяни подали у Бухарест скаргу на неправильні дії аграрної комісії з розподілу земель поміщика Вейсгласа. Скаргу відхилили.

1926 р. – У Заставні було 7 великих землевласників, яким належало 1300 га землі.

1937 р. – До Канади емігрувало 160 чол.

1940 р. – Заставну окупували совєтські війська. Заставна отримала статус міста районного підпорядкування. Утворено Заставнівський район.

1941 р. – Утворено колгосп та відкрито міську бібліотеку.

Березень, 1944 р. – Заставну звільнили гвардійці 64-ї танкової бригади совєтської армії.

28 січня 1945 р. – Почала виходити газета «Прапор перемоги». Тираж – 800 примірників.

1946 р. – Створено самодіяльний духовий оркестр районного Будинку культури.

1947-1951 рр. – М.Д.Микитей очолює комсомольсько-молодіжну ланку.

1948-1967 рр. – У місті збудовано 957 житлових будинків.

1950 р. – М.Д.Микитей удостоєна звання Героя соціалістичної праці.

1951 р. – Ланкова Марія Маноліївна Кошмарик удостоєна звання Героя соціалістичної праці.

1952 р. – Доярка Олександра Петрівна Зубик удостоєна звання Героя соціалістичної праці.

1953 р. – Створено народний самодіяльний театр районного Будинку культури.

1954 р. – Відкрито районну бібліотеку для дітей.

1955 р. – Заснована районна друкарня. М.Д.Микитей обрано депутатом Верховної Ради УРСР.

1958 р. – Збудований маслозавод.

1960 р. – Відкрито дитячу музичну школу.

1964 р. – Почала працювати фабрика побутових товарів.

1965 р. – Проведено розкопки на околицях міста. Давні кургани датуються ІІ тисячоліттям до н. е.

1970 р. – Встановлено пам’ятник на братській могилі у міському парку.

1985 р. -  Відкрито Будинок природи.

1986 р. – Засновано клуб «Золотий вік».

1991 р. – На базі міської школи №1 відкрито школу-гімназію.

1992 р. – Засновано міжрегіональний фестиваль «Дністрові зорі» Заставнівським, Заліщицьким і Городенківським районами.

2001 р. – На міській площі встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку.                                                

Ганич Дмитро Васильович, вчитель історії

школи-гімназії,