ЗАСТАВНА - ДАВНЄ МІСТО БУКОВОГО КРАЮ

За ставами недалечко
Це було давним-давно,
Загубилося містечко, 
Ніби писанка воно.
(В. Піцек «Заставна»)
 

Місто за ставами... Воно, і справді, гейби водяним чересом підперезало себе, аби, пробуджуючись, одразу ж, ще з росою, заглянути в живе дзеркало з вічною позолотою сонця. І так не одне століття.

Коріння заснування міста сягає глибоких віків. Його виникнення археологи відносять до II тисячоліття до нашої ери. Вперше в письмових документах Заставна згадується у 1589 році. Цю дату і вважають роком народження.

У сиву давнину до цього куточка, що тепер носить ім'я Заставна, прийшли з півночі перші поселенці. Тихо і сумирно зажили, ґаздували на мальовничій землі за ставами. Можливо, тому і назвали своє поселення - Заставна. Та є й інша версія щодо назви.

У Галицько-Волинському літописі згадується дорога від Василева, тодішнього великого торгового центру на Дністрі, до Чернівців. У найбільш вдалому місці для переправи через річку Совицю стояла «застава» - щось на зразок контрольно-пропускного пункту, де брали мито з купців. Можливо, якийсь із купців облюбував собі місцевість і залишився тут. Можливо... Але мальовнича земля, блакитні води Совиці вабили і рибалок. Комусь з поміж них також могла припасти до серця навколишня краса. Можливо... історія свідчить: з бідняків почався рід у Заставні.

Жителями-кріпаками власники торгували як звичай­ним товаром. Феодальні маєтки дробилися і продавалися. У 1633 році половина Заставни належала Юрашковичу, а друга - Матіяшу; а у 1782 році належала Заставна Туркулу. У його володінні було 196 дворів та 1035 жителів. Заставна в 1831 році була знову продана Вартарасевичу за 100 тисяч гульденів.

Після скасування кріпосного права становище жителів Заставни не полегшало. Вони стогнали під непосильним ярмом.

Працювали селяни по 12 годин на добу, а отримували у два рази менше, ніж у центральних провінціях Австрії. Нужда, безправ'я і злидні змушували людей боротися за незалежність. З тих часів невмирущий птах літає над містом і на легких крилах переносить століття за століттям в наше сьогодення.