| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 158 Показано матеріалів: 9-16 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 19 20 » |
|
Книга і бібліотека в наш час, - які думки-емоції викликає у нас?... І позитивні, і не дуже, - кожен має власну думку, але мабуть нині рідко хто ставить собі таке питання. А даремно. Ми маємо зрозуміти, що бібліотека – це престижно і вигідно, адже на сьогоднішній час книга – це розкіш для пересічного громадянина. У культурі людства найпочесніше місце займає книга. Як з копійок складаються грошові знаки, так з крупинок прочитаного складаються знання. Історія показує: - як тільки стародавні цивілізації почали спілкуватися з вічністю через слово, вирізьблене на камені чи глині, то вже тоді закарбовувалися найкращі «правила гри»… Скажімо, єгипетськими ієрогліфами увічнювалися думки, що спрямовують читача не на злочин убивства, а на збереження роду людського. Як батьки вчать своїх дітей уму-розуму, так і письменники «вчителюють» - об’єднуючи безліч спостережень, закарбовують у художніх образах ту мудрість, яку беруть у своєму часі. А коли врахувати, що найкращі письменники тому й найкращі, що Бог наділив їх своєю іскрою таланту, а також совістю, гуманізмом, потужним інтелектом, то пишуться їхні твори на віки й несуть добро і мудрість у майбутнє. Тож хочу побажати всім багато читати, ділитись радістю та множити любов. Адже чим більше любові в світі тим він ставатиме кращим, добрішим і милосерднішим. Віталій Поцілуйко Державний радник юстиції 3-го класу, почесний працівник прокуратури України, лауреат загальнонаціонального конкурсу 2016 року «Українська мова – мова єднання».
|
|
Моє багатство – мої роки… Говорят что старость наказанье, Что она великая беда Говорят же это по незнанию Те кто старим не был никогда
Не бояться старости не надо Не такая это уж беда Старость – это как за жизнь награда Что приходит не ко всем и не всегда
Проходять роки, ми виходимо на заслужений відпочинок. І нібито і радісно: «Ах як робота вже надоїла!». Але хто привик спілкуватися з людьми, хто прожив у вирі роботи, тому якось стає нудно, незатишно, не знаєш куди себе подіти. Але це не так – у кожному віці, в кожній ситуації треба себе знайти. Ми нібито стаємо на кінець справжніми газдинями, матерями, бабусями. Є час посидіти з онуками, поговорити з дітьми, прибрати в будинку, на городі, наготувати, напекти… Але у дітей і онуків - свої інтереси, своє товариство, свої друзі. А тобі, що робити?... О тоді йдемо у клуб «Золотий вік» який діє при центральній районній бібліотеці не один десяток літ. Тут відводимо душу, зустрічаємось з людьми, з якими пройшла молодість і є про що згадати, про що погомоніти, тут святкуємо державні та релігійні свята, відзначаємо і дні народження. Тренуємо пам'ять, розширюємо свій кругозір, читаємо вірші наших поетів. О, які чудові і творчі у нас люди, але ми не завжди знаємо про них і їхню творчість. Які зворушливі вірші про матір, війну, наш край – і плачемо і радіємо одночасно. Маємо можливість переглянути і відеозаписи з минулих років наших урочистих подій, які відбувались в м. Заставна, дні Перемоги, мітинги, згадати наші юні роки, а також тих – кого немає нині з нами. Тішать нас і наші внуки, які дарують віночки пісенних та поетичних вітань на всіх засіданнях клубу в бібліотеці. Це діти садочків, молодших класів шкіл міста, музичної школи зі своїми вихователями і вчителями. А як приходять різдвяні свята – то вже звичаї, колядки всі позгадуємо. Особливо активні М.Котуш, В.Михайлюк, М.Костащук, К.Гулько, Ф.Галілей та інші. В День Матері співаємо старовинні пісні особливо про дітей та чоловіків, яких матері та дружини відправили на війну. Не думалось, що ці пісні будуть актуальні і в наш час… Плачемо – молимось й просимо спам’ятатись агресорам і припинити війни в Україні і всьому світі. А прийде Великдень – отут уже кожна ґаздиня хвалиться своїми писанками, пасками. Обмінюємось досвідом маминої кухні, досвідом сучасної випічки. Не обходиться і без медичного аспекту – як зберегти здоров’я своє, своїх дітей, онуків, правнуків. Досить часто на засідання клубу навідується директор медичного центру «Горицвіт» В.Фуштей. Обговорюємо й такі болючі питання – як відносини батьків і дітей в різних ситуаціях і в різному віці. Цікаво відбувається обмін досвідом рукоділля – вишивки, в’язання, малювання. Особливо до вподоби мистецько-художні виставки які виставляються в «Краєзнавчій світлиці» нашої бібліотеки, тут сорочки, блузи, сукенки, рушники, подушки, серветки, вироби з дерева та інші поробки наших майстрів та майстринь з цілого району. Дуже цікаво і творчо проходять презентації нових видань наших місцевих авторів – Д.Костащука, В.Поцілуйка, І.Козака, Л.Бойчук, О.Дриги, С.Панчука та інших. Бібліотека завжди збирала людей навколо себе, збагачувала наш кругозір, виховувала та прививала любов до книги, тому вона ніколи не втратить своєї актуальності. Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек від усіх учасників клубу «Золотий вік» вітаємо працівників нашої бібліотеки з професійним святом. Бажаємо міцного здоров’я, мирного неба, щастя, творчої наснаги, та всього самого найкращого в житті. Дякуємо, що дбаєте про людей нашого віку, не даєте нам відчути самотність, а надаєте нам можливість зустрітись – поспілкуватись і отримувати ту велику часточку задоволення від життя за межами нашого дому.
Валентина Бурденюк.
|
|
14 травня 1998 р. Президент України підписав Указ «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек». Його щорічне відзначення припадає на 30 вересня. Це визнання заслуг бібліотечних працівників України у розвиток освіти, науки і культури, підвищення їх ролі в житті суспільства. Книги - це показник культури народу. В Україні налічується більше 40 тис. бібліотек. Серед провідних Національна бібліотека ім. В.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Національна історична бібліотека та ін. Прекрасним інформаційним і культурним центром для жителів району та райцентру сьогодні є Заставнівська центральна районна бібліотека. Вона тісно співпрацює з навчальними закладами району, веде спільні програми з газетою «Голос краю» та місцевим радіомовленням, організовує роботу клубів за інтересами, проводить активну пошукову роботу. Справжньою гордістю для бібліотечних працівників є матеріали до книг «Легенди рідного краю», «Науковий цвіт Заставнівщини» та ін. Краєзнавча кімната «Заставнівська світлиця» часто стає місцем жвавих дискусій посадовців, діячів літератури, мистецтва, представників релігійних конфесій. Тут презентують свої твори науковці, признані і ще мало відомі письменники, поети, майстри декоративного мистецтва. Тут зустрічаються колеги з Буковини, Галичини,Закарпаття. Спільними зусиллями виробляють спільну стратегію своєї роботи в умовах швидкого розвитку світової інформаційної мережі. Сьогодні інформація є визначальним фактором у роботі науковців, політиків, бізнесменів... Без неї не можуть обійтися і пересічні громадяни. Своєчасне отримання необхідної інформації - запорука успіху сьогоднішнього лікаря,вчителя, правозахисника...! в цій непростій ситуації праця бібліотечних працівників є визначальною. В переддень свята хочеться побажати їм здоров'я, сімейного благополуччя і плідної праці на ниві розбудови незалежної України. З повагою І. Козак м.Заставна |
|
У краєзнавчій кімнаті "Заставнівська свілиця" в рамках програми "Моє село, моя бібліотека" представлена виставка декоративно-прикладного мистецтва, майстринь с. Баламутівка. Всіх бажаючих гостинно запрошуємо відвідати виставку. Тут можна побачити ткані і вишиті килими, картини, ікони, вишивки на подушки. Веселкові барви кольорів гармонійно поєднані з природою. Рукотворна краса майстринь Фуштей Наталії Володимирівни, Костів Оксани Олександрівни, Корнило Аліни Володимирівни, Настащук Віти Володимирівни - додасть Вам чудового настрою.
|
Таємниці веселкового дивосвіту Баламутівських майстринь.
|
ВИСТАВКА ЧУНЬКІВСЬКИХ ВИШИВАЛЬНИЦЬ У "ЗАСТАВНІВСЬКІЙ СВІТЛИЦІ"
Хрестик за хрестиком на полотні
Дивні лягають узори; Хрестик за хрестиком – так наші дні В щасті проходять і в горі. Життя у кожного різне. У одних воно спокійне, розмірене, а в інших - завжди в русі, бурхливе, мов річка. Скільки людей, і в кожного різні характери, уподобання. В невеличкому селі Чуньків багатьом жінкам припало до душі вишивання. Їхні роботи різні за візерунком та кольоровою гаммою. Вдивляючись у вишиті полотна, які нині презентуються у «Заставнівській світлиці» районної бібліотеки, ніби зазираєш у душу людини. Одні рушники випромінюють радість, світло, щастя, а інші – журбу і тугу. Затишку та весняного настрою надають скатертини, віконні фіранки. Творити таку красу – це покликання, яке відчувають Чуньківські вишивальниці. Їх роботи – то невеличка сторінка історії села, яку розгорнуть у «Заставнівській світлиці». Пропонуємо Вам переглянути декілька фотографій виставки.
|
|
ВИСТАВКА САМУШИНСЬКИХ ВИШИВАЛЬНИЦЬ У «ЗАСТАВНІВСЬКІЙ СВІТЛИЦІ»
Історія свідчить про непростий шлях селян, але разом з тим нашим предкам вдалось зберегти найцінніше – свої звичаї, золоті перли фольклору, свій національний одяг. І не просто звичаї і фольклор, а високу в них мораль і культуру побуту, які залишились і бережно зберігаються нащадками. «Заставнівська світлиця» ЦРБ вже третій рік поспіль продовжує роботу творчої акції «Моє село – моя святиня», метою якої є віднайти цінні перлини народного мистецтва краю, популяризувати його серед населення та знайомити з цікавими, талановитими людьми. Нині «Заставнівська світлиця» презентує роботи Самушинських вишивальниць. Зав. філіалом-бібліотеки села – Ольшанська Н.І. представила на розсуд відвідувачів вишиті вироби своїх односельчан та своєї родини. Пропонуємо Вам переглянути дану виставку із фото-світлин, які подані нижче.
|
Є на Заставнівщині маленький куточок надзвичайно мальовничої чаруючої краси у всі пори року – с.Самушин, на жаль, майже зникаючий з лиця землі, як зникають найбільші людські цінності, такі як доброта, людяність, уміння співчувати, допомагати. Тут було і є таке унікальне життя, якого немає і бути не може у велетенських містах-мегаполісах. А унікальне воно тим, що село, якому у 2016 року виповнилося 380 років з першої писемної згадки, у всі часи жило, як одна велика родина.
|
"В РУКАХ МАЙСТРИНІ НАРОДЖУЄТЬСЯ ДИВО"
Нинішня виставка, покликана повернути увагу теперішнього покоління до вишивки, як до унікального явища в матеріальній культурі нашого народу. Основу цієї виставки становлять роботи родини Іванни Мартинюк та Ганни Торської. Виставка демонструє високу майстерність, красу і вишуканий смак української вишивки. Запрошуємо Вас завітати до "Заставнівської світлиці" та відвідати дану виставку. Фото подані нижче.
|
Українські вишиті вироби неперевершені за красою. Це, насамперед, спадає на думку під час ознайомлення у «Заставнівській світлиці» ЦРБ з експозицією виставки традиційної української вишивки села Кадубівці, яку організовано спільно з 
|
ВИСТАВКА, ПРИУРОЧЕНА АКЦІЇ "МОЄ СЕЛО-МОЯ СВЯТИНЯ"
В ці дні в «Заставнівській світлиці» завдяки зав. філіалу с.Кулівці – Світлані Кузик, маємо змогу у ЦРБ переглянути роботи вишивальниць її села. У акції «Моє село – моя святиня», яку започатковано працівниками районної бібліотеки, взяли участь вже більшість сіл району. Ми взяли собі за мету розказати всім, що вишивка – то не просто візерунок, створений, щоб милувати зір. Здавна люди вкладали в її схеми й деталі певний зміст. Саме з ними та їх роботами вас познайомить діюча виставка. Сьогоднішня мода на українське дає надію на те, що наша культура не буде втрачена, що вона продовжить повноцінне існування. Запрошуємо Вас завітати до "Заставнівської світлиці" та відвідати дану виставку. Фото подані нижче.
|
Наша вишивка прийшла із сивої давнини. Вона увібрала у себе чистоту найсокровенніших людських почувань, глибину безмежної любові, трепетність надій і сподівань.
