Заставнівська центральна районна бібліотека

Вишивка символ віри, роду і єднання.

      У нашій вишивці і пісня, й заклинання,

Молитва мами вічний оберіг,

В ній символ віри, роду і єднання,

Краси і мудрості, що нам народ зберіг.

 

  У «Заставнівській світлиці» ЦРБ відбулася презентація виставки вишитих бісером творів місцевої вишивальниці Марії Ганич.

   Вдивляючись у цю рукотворну красу, створену працьовитими руками жінки, дивуєшся, де береться стільки енергії та терпіння, адже ця робота вимагає багато часу, кропіткої праці й неабиякого терпіння.

    На зустріч з вишивальницею завітали друзі, однодумці майстрині, та ті, хто дарують натхнення, сприяють її творчому лету.

   Ведуча заходу – зав сектором О.Мартинюк постаралась, щоб атмосфера зустрічі була цікавою, та зігріта родинним теплом.

    Вітання з персональною виставкою й щирі слова на адресу пані Марії прозвучали від голови Заставнівського районного товариства «Просвіта» Світлани Масловської, вишивальниці, лауреата обласної мистецької премії ім.. Івасюка Валентини Бурденюк, вишивальниці, чиї роботи презентувались в «Заставнівській світлиці», керівника гурткової роботи Світлани Сіногач, директора Заставнівської ЦБС Лесі Стасюк, котра вручила подяку майстрині за підписом начальника відділу культури Заставнівської РДА – В.В.Барабащука.

    Пані Марія поділилася спогадами, про те, що спонукало її до вишивання та висловила вдячність організаторам заходу, й всім тим, хто розділив з нею приємні хвилини спілкування.

    Для всіх присутніх було проведено огляд літератури, яка присутня в фондах нашої бібліотеки, з даної теми.

    Запрошуємо шанувальників української вишивки відвідати виставку творчих робіт Марії Ганич, яка діятиме до кінця лютого.

Мистецтво – це політ творчої душі

Василь Сухомлинський вважав: «Мистецтво – це час і простір, в якому живе краса людського духу. Як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу. Пізнаючи цінність народного мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду».

Мистецтво – це політ творчої душі, це неповторний світ в якому живе і працює Іванна Георгіївна Молдован. Пані Іванна вишивальниця з с.Вікно, творчим доробком якої можна помилуватись завітавши до «Заставнівської світлиці» ЦРБ. Її роботи такі гармонійні й теплі, що їх хочеться довго роздивлятися, знаходячи деталі, які розкривають думки і настрої майстрині.

ЇЇ вишиті картини зачаровують гамою кольорів і майстерністю виконання. Вдивляючись у вишиті сюжети відчувається глибокий зміст що передається через композицію вишивки.

Після закінчення сільської школи поступила в Чернівецький кооперативний економіко-правовий коледж, де здобула спеціальність бухгалтера. Здобувши освіту, повернулась в село та вийшла заміж за того кого давно кохала, та з ким давно мріяла пов’язати свою долю. З своїм обранцем Іванна навчалась в школі в одному класі. У них багато спільних поглядів на життя. А зараз виховуючи двох синів вкотре переконується у правильності свого вибору. Рішучість та міцне плече Олександра, мудрість, виваженість та хист до прекрасного, галасливість та допитливість дітей, це і є те, що називається сімейним щастям. Коли хочеться творити красу та дарувати своє прекрасне мистецтво знайомим, друзям, рідним.

Життя Іванни – це мистецтво насичене барвами, широким світоглядом, збереженням культури. Бажаємо пані Іванні і надалі наповнювати його ясними барвами, красою, гармонією і любов’ю.

У Горощівськім краї цвітуть вишиванки.

    Святкова й повсякденна, для дітей і для дорослих, для молодих хлопців і старих людей, кожна зі своїм візерунком, з білої, різнобарвної й  навіть чорної тканини – національне українське вбрання просто неможливо уявити без вишиванки.

     У «Заставнівській світлиці» ЦРБ відкрито виставку майстринь-вишивальниць с.Горошівці, які презентували понад 30 робіт вишитих сорочок, блуз, суконь. Експозиція стала можливою завдяки бібліотечному працівникові села Ніни Петрюк.

   Серед представлених робіт навіть складно виокремити якусь одну. Кожна – вабить самобутністю, у кожній закодовані нарожна мудрість і краса.

  На розсуд відвідувачів представлено також такий вид рукоділля як бісероплетіння. Гердани, намиста, браслети, сережки та чоловічі краватки – їм притаманна неймовірно гармонійна і водночас несподівана кольорова гама, яку з таким смаком підібрали майстрині.

   Дана виставка є гідним продовженням творчої акції – «Моє село – моя святиня», яка діє в «Заставнівській світлиці» районної бібліотеки.

   Девізом даного проекту можна вважати слова українського письменника Григорія Сковорроди «Пізнай свій край, себе, свій рід, свій нарід, свою землю і ти побачиш свій шлях у життя».  

Фотосвітлини:

Віват, бібліотеко!

   Одним із ключових показників успішного розвитку держави на світовому ринку є рівень культури та освіти кожного громадянина. Головною ознакою, що визначає цей рівень, завжди було і залишається читання, яке можна розглядати як ключ до інформації.

    Останнім часом ми проголошуємо, що саме через книгу людина залучається до національної і світової культури, що сучасні публічні бібліотеки є інформаційними та соціокультурними центрами у своєму регіоні і це відповідає вимогам суспільства.

  Просвітницька, інформаційна і соціальна функції бібліотек Заставнівської централізованої бібліотечної системи реалізується через мережу, яка об’єднує 2 районні, 1 селищну та 34 сільських філії. Роботу забезпечують 53 працівників, з них – з вищою освітою – 14, з базовою вищою – 38.

   Бібліотеки системи намагаються органічно поєднувати традиційні форми обслуговування користувачів з інноваційними, розглядаючи бібліотеку, як місце «зустрічі» знань та інформації, бажають стати блищими і потрібними для своєї громади.

   Участь у проектах Посольства США в Україні та програмі «Бібліоміст» спільно з органами районної державної адміністрації сприяли створенню інформаційних центрів у районній бібліотеці та 4 сільських філіях, а саме сіл Веренчанка, Дорошівці, Кадубівці, Шубранець. Обладнання інтернет центрів у даних бібліотеках діє безкоштовно для всіх відвідувачів бібліотеки і стало доступним для малозабезпечених верств населення – молоді, студентів, безробітних, багатодітних сімей, ветеранів праці.

   Компютерні технології в бібліотеках сприяли і підписанню угоди про співпрацю даних книгозбірень з Управлінням пенсійного фонду України Заставнівського району, та Чернівецької області, де спеціалісти  через веб-спілкування надають потрібні роз’яснення – консультації жителям сільської місцевості, що стало надзвичайно вигідно і зручно.

Користується попитом і веб-сайт центральної районної бібліотеки.

Виконуючи Указ Президента «Про стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки» традиційно проводяться національно-патріотичні заходи, акції, зустрічі, семінари. Систематично проводять культурно-просвітницькі заходи до ювілейних дат письменників, державних свят, бібліотекарі активно доносять до місцевої громади матеріали про багату історію краю, скарби народної культури. Цьому сприяють створені при бібліотеках  ЦБС музейні кімнати, кутки, світлиці (м.Заставна, сіл Кадубівці, Бабин, Погорилівка, Брідок, Веренчанка, Ржавинці).

Значну роль відіграє популяризація творчості буковинських митців, відкриваються нові імена. Славлять Заставнівщину М.Черешнюк, Ю.Кушнір, В.Довгий, В.Бабух, І.Козак, З.Гончарова, молода поетеса Л.Бойчук та інші.

Поєднання традиційних та інноваційних методів роботи сприяють тому, що поступово бібліотеки перетворюються на сучасні культурні, освітні, інформаційні, краєзнавчі та дозвіллєві центри. І тішить коли це розуміє громада й повертається обличчям до бібліотек так – як це відбулось в с.Боянчук. За сприяння сільського голови І.В. Найдиша та депутатського корпусу виділені кошти на які проведено капітальний ремонт сільської книгозбірні, яка на сьогоднішній день майже відповідає європейським стандартам.

Бібліотеки Заставнівщини, як і численна когорта бібліотек України, чекає нових, по-справжньому загальнодержавних заходів, щодо подальшого розвитку справи, якою вони займаються на благо процвітання культури освіти та науки української нації. На їх утримання в бюджеті немає достатньо коштів. Повільно реалізується загальнодержавна програма «Українська книга».

Та вірю – бібліотеки з їхньою багатовіковою історією, завжди були, є і будуть для людей уособленням храму мудрості, хранителями історичної пам’яті.

На передодні професійного свята щиросердечно вітаю Вас – дорогі колеги, бібліопанянки, - із Всеукраїнським днем бібліотек. Віват, бібліотеко!

Щиро зичу Вам, дорогі бібліотекарі, мирного неба, родинного благополуччя, міцного-міцного здоров’я, невичерпних сил та наснаги, професійного розвитку заради процвітання нашого краю, рідної України, добробуту всього українського народу.

Зі святом Вас!!!

 

                                      В.В. Барабащук – начальник відділу культури Заставнівської РДА

Берегиня мудрості.

У нас, у сучасних бібліотекарів, є прекрасний, дарований самим Богом привілей – нести людям животворчий вогонь Слова, друкованого Слова. Зберігати культурне надбання народу та передавати його наступним поколінням – благородна місія, яку бібліотеки пронесли через багато віків. Тому професія бібліотекаря є однією з найгуманніших, найнеобхідніших у світі.

І щоб залишатися цікавими, привабливими і потрібними для користувачів, бібліотеки Заставнівщини намагаються іти в ногу з часом, розширюють сферу своїх послуг, прагнуть бути поміченими, вдаючись до найрізноманітніших заходів популяризації. Через свою щоденну бібліотечну роботу, через слово і книгу бібліотека, особливо сільська, формує моральні позиції дітей та молоді, бере участь у соціальній реабілітації соціально незахищених верств населення, збирає і передає культурні традиції у часі і просторі.

Оцінка роботи бібліотекаря відбувається не скільки як спеціаліста, а здебільшого є оцінка особистості, тому і стараються наші працівники бути обізнаними в всьому.

Сільський бібліотекар – спеціаліст з усіх напрямків бібліотечної роботи: комплектування, обробки, процесів каталогізації, зберігання і розкриття фонду, списання, обслуговування, соціокультурної діяльності, роботи з громадою, тощо.

Чи залишається час для самоосвіти? Чи може працівник сільської книгозбірні дозволити собі переплатити фахову періодику, не кажучи про придбання методичних посібників?...

Через це підвищується роль районної бібліотеки як методичного центру, основне завдання якої – як найповніше підтримувати сільські бібліотеки, що з різних причин опинилися в сьогоднішній складній ситуації.

Імідж бібліотек у районі в цілому бажає бути кращим. Побутує стале уявлення, що у бібліотеці працювати може будь-хто. Чому? Мабуть через те, що користувачі бачать тільки технічну частину видачі документів: книга – формуляр – підпис користувача – підпис бібліотекаря.

Бібліотеки Заставнівської ЦБС поставлені у складні фінансові умови, особливо сільські книгозбірні відчувають кризову ситуацію у комплектування мають об’єктивні причини скорочення користувачів (демографічна ситуація та міграційні процеси). Але попри все бібліотечні фахівці проявляють творчість і фантазію, яким можуть позаздрити будь-які спеціалісти.

На базі більшості бібліотек району працюють клуби за інтересами, проходять вечори, зустрічі, засідання, презентації, реалізовуються проекти літнього читання для дітей.

Функції бібліотек розширюються і виходять за межі суто традиційної роботи.

Вихід п’ятьох бібліотек до Всесвітньої мережі Інтернет – це ще один з кроків на шляху доступу до інформації для населення. Хочеться щоб новітні технології були у більшості бібліотек Заставнівської ЦБС, з цією (і не тільки) метою і були прийняті сесіями районної та міської рад «Районна Програма розвитку бібліотек як інформаційних і культурних центрів Заставнівського району на 2016-2020 роки» і «Програма розвитку Заставнівської Центральної районної бібліотеки та бібліотеки для дітей, як інформаційних та культурних центрів на 2016 рік».

 Значним чинником успішної бібліотеки є, перш за все, бібліотекар, який щиро відданий своїй справі та є активним членом своєї громади, вміє аналізувати суспільні потреби громади, окреслювати основні завдання бібліотеки, заохочувати владу для їх вирішення. А це такі кращі працівники, як Т.Мойсюк с.Боянчук, К.Цюпа і С.Журавець с.Веренчанка, В.Хабайло с.Шубранець, Л.Байдюк та Л.Калинюк смт. Кострижівка, Г. Стецька с.Товтри, Н.Колодрівська та І.Грушевська с.Ржавинці, С.Гавриліца с.Добринівці, Т.Кваснюк с.Васловівці, Л.Корнило с.Баламутівка, Г.Благун с.Яблунівка; серед працівників районних бібліотек – Г.Костюк, В.Процюк, М.Конет, Л.Савчук, М.Запаранюк, Г.Землюк, О.Мартинюк, О.Агатій, Н.Дяківнич, А.Ткач.

Можна безкінечно говорити про наші здобутки і проблеми, але на передодні Всеукраїнського дня бібліотек щиро вітаю колег, друзів, користувачів, меценатів, прихильників та всіх небайдужих до друкованого слова зі святом. Мудрості Вам, віри, надії і любові на життєвих і творчих стежинах. А ще?… А ще миру, здоров’я, щастя, натхнення, творчої наснаги у Вашій щоденній праці, дорогі колеги, задля відродження духовності нашого народу, виховання національної свідомості, збереження та примноження культурної спадщини!

 

Л.Стасюк – директор Заставнівської ЦБС.

Роль книги в житті людини

Книги - морська глибина Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труд мав досить, Дивні перли виносить.

Іван Франко

Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися і вдосконалюватися. Без неї неможливий соціальний, економічний розвиток суспільства. «Книга вчить як жити» - говорить народна мудрість. А зі Святого Писання нам відкривається домобудівництво всього світу і спасіння людства.

З історії ми знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги. Треба зазначити, що перші книги були рукописними. Витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях. Ми сьогодні маємо змогу знати про те, як жили наші предки. Найбільш детальний літописний звід укладений ченцем Києво- Печерського монастиря Нестором - це «Повість минулих літ. Рукописною книгою є також одна з найдавніших пам’яток української писемності - «Слово о полку Ігоровім». Книжна наука почалася, ще за часів князювання Володимира Великого. А найбільшого розквіту набула при Ярославі Мудрому, який зібрав дуже багато книг. На жаль його бібліотека і досі не знайдена.

Сьогодні вже важко уявити життя наше без книг. Друковане слово стало порадником у всіх життєвих ситуаціях. Цікавий напис зроблений латинською мовою у Львові, на одному з приміщень книгозбірні: «Тут мертві живуть і німі розмовляють». Справді у кригах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а представників минулих поколінь. Левова частина інформації в Інтернеті - це книги. І тому ми маємо віддати належну пошану нашим предкам, які зберегли бібліотеки.

Над всіма книгами, як сонце над зірками, підноситься Біблія. Вона написана пророками і апостолами з натхнення Духа Святого. Центральна тема Біблії - це особистість Сина Божого, Господа Ісуса Христа, Спасителя і Владики світу. На запитання, що таке Біблія? Серафим Саровський приблизно відповів так: Біблія - це книга богодухновення, хто читає її, той розмовляє з Богом. Якщо читаєш Старий Завіт,то ти розмовляєш з Богом, а коли читаєш Євангеліє, то Господь розмовляє з тобою. Біблія - перша у світі друкована книга («Гутенбергова Біблія»1452-1455). Ця книга по тиражу займає перше місце у світі.

Пригадую своє дитинство і Біблію, яку подарував мені дідусь. Ой з яким захопленням я читав, вперше у своєму житії, сторінки зі Святого Писання! Потім брав різні книги з нашої сільської бібліотеки. Але найсильніше мене вразила книга «Камо грядеш?» польського письменника Генріка Сенкевича. У ній описується жорстоке гоніння християн імператором Нероном. Він влаштував пожежу в Римі і звинуватив у цьому послідовників Христа. Тоді потекли ріки християнської крові. Ті, що залишилися живими, благали апостола Петра піти з Риму, бо без нього не уявляли існування Церкви. Для того, щоб не залишити їх духовної опіки, апостол Петро погодився. Але коли він вийшов за межі міста, сталося диво: назустріч йому прямував Христос. «Куди йдеш, Господи?» - здивовано промовив апостол Петро. Ісус Христос подивився йому в очі і сказав: « Якщо ти залишаєш народ мій, тоді Я йду в Рим на нове розп’яття». Апостол Петро все зрозумів: настав його час постраждати за віру. Він повертається в Рим і просить лише одного: розіп’ята його вниз головою, бо він недостойний померти так, як його Вчитель і Бог, Ісус Христос. З молитвою «Отче наш..» первоверховний Апостол помер на хресті.

Ця книга так збентежила і зворушила мене, що я почав думати про служіння Богові у священному сані.

Вітаю всіх працівників бібліотек з наступаючим професійним святом. 30-го вересня Всеукраїнський день бібліотек. Він прикрашений мученицькими подвигами святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Нехай молитвами цих святих мучениць, зійде на Вас Боже благословення.

Пресвята Богородиця покриє чесним омофором. А Господь увінчає найвеличнішими чеснотами вірою і надією, мудрістю і любов’ю.

 

 

Благочинний Заставнівського округу,

митрофорний протоієрей Дмитро Костащук

 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек, який відзначаємо згідно Указу Президента України від 14 травня 1998 року.

  Потяг до книги завжди був у нашого народу і ніколи не згасне.

  Ні татаро-монгольські навали, ні утиски з боку окупантів різних мастей не могли позбавити наш український народ прагнення до знань, до книги, яка була і є джерелом людської мудрості, цілющим струмком совісті.

Арабський мандрівник Архидеякон Павло Алепський в середині XVII століття двічі побував в Україні і був здивований освідченістю людей по всій козацькій землі: «Всі вони, за малим винятком, грамотні, навіть більшість їхніх жінок та дочок вміють читати і знають порядок служб церковних, та церковні співи…»

І це не дивує бо після ухвалення християнства у 988 році в Київській Русі (так називалась наша держава тоді) стали відкриватися бібліотеки при церквах і монастирях. Найбільшою і найбагатшою була в той час бібліотека Софії Київської, заснована в 1037 році Ярославом Мудрим. В ній налічувалося до 900 томів рукописних книг. Для середньовіччя це була грандіозна кількість книг. З майстерень Софійського Собору виходили книги, які ставали основою інших бібліотек, зокрема бібліотека Печерського монастиря, котра в ХІ столітті стала центром культурного життя Київської Русі.

Під час війн, пожеж книги гинули. Збереглися лічені екземпляри бібліотеки Софії. Найвідоміша з них – Рейнське Євангеліє, яка як придане від батька, донька Ярослава Мудрого Анна вивезла до Франції з Києва. На цій книзі французькі королі приносили присягу, а нині дають клятву президенти Франції.

З появою книгодрукування в середині XV століття значного розвитку набув бібліотекарський рух в Україні. Великі книгосховища з’являються в Острозі, Львові.

Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед них Національна бібліотека ім. В.І. Вернадського, Державна бібліотека для дітей, Державна історична бібліотека. Послугами бібліотек користуються більше 17 тисяч читачів.

Незважаючи на стрімкий розвиток наукових технологій і комп’ютеризацію, зменшення інтересу до читання, друкована книга продовжує залишатися основним способом стати культурною людиною.

Народні прислів’я: «День без книги – день без сонця»; «Нема розумного сусіда – з книгою поговори» – не втрачають ваги і сьогодні.

Чому ж люди, в яких є телевізор, Інтернет все одно ідуть до бібліотеки? Бо бібліотека  - це храм Учення, джерело духовної культури. В цьому переконують нас працівники Заставнівської центральної районної бібліотеки, яку очолює пані Леся Стасюк.

Ось тільки назви деяких заходів, які проводить колектив бібліотеки:

Зустрічі з цікавими людьми, презентації книг І. Козака, Д.Костащука, Л.Бойчук, В.Васкана, А.Томківа та інші, Світсько – духовні зібрання «Дай Боже сили й мудрості правдою Вкраїну зберегти» й ін.

Отже книжки, значить і бібліотеки, це наша совість, тут зібрані думки- ідеї світу разом з мудрістю віків, – слова Іваненко Н.

Будьмо вірні заповіту Шевченка: «Вчіться, читайте і свого не цурайтесь!..»

            О.Попелюк – почесна голова Союзу Українок